Урок «Я – украинец»Урок «Я – українець»

    У Люботинському професійному ліцеї залізничного транспорту на виконання листа Головного управління МВС України в Харківській області від 23.04.2014 р. №99/599 викладачем суспільних дисциплін Володимиром Олександровичем Гребенюком проведено урок «Я – Українець».

    Метою було поглиблення знань учнів з історії України та українського державотворення, яке сягає глибини століть, та формування у підлітків гордості за країну, в якій вони проживають. 

    Рядки вірша В. Вихруща стали провідною ідеєю змісту матеріалу уроку.

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина.
Вона для всіх, хто її поважає і любить,
вона – колиска найкращих у світі пісень,
вона – вічна надія на волю і кращу долю.
Мені над усе більш нічого не треба:
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, полив’яне небо,
І сиза роса на траві при шляхах.
Таке все тут миле, доступне і гідне –
Високі тополі і тихе село…
Таке сокровенне, насущне і рідне,
Воно в мою душу навіки вросло.
Коралі калини і мамині очі,
І доля – з лелечого наче крила…
Я більшого щастя на світі не хочу,
Щоб лиш Україна міцніла й цвіла.

    У Люботинському професійному ліцеї залізничного транспорту на виконання листа Головного управління МВС України в Харківській області від 23.04.2014 р. №99/599 викладачем суспільних дисциплін Володимиром Олександровичем Гребенюком проведено урок «Я – Українець».

    Метою було поглиблення знань учнів з історії України та українського державотворення, яке сягає глибини століть, та формування у підлітків гордості за країну, в якій вони проживають. 

    Рядки вірша В. Вихруща стали провідною ідеєю змісту матеріалу уроку.

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина.
Вона для всіх, хто її поважає і любить,
вона – колиска найкращих у світі пісень,
вона – вічна надія на волю і кращу долю.
Мені над усе більш нічого не треба:
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, полив’яне небо,
І сиза роса на траві при шляхах.
Таке все тут миле, доступне і гідне –
Високі тополі і тихе село…
Таке сокровенне, насущне і рідне,
Воно в мою душу навіки вросло.
Коралі калини і мамині очі,
І доля – з лелечого наче крила…
Я більшого щастя на світі не хочу,
Щоб лиш Україна міцніла й цвіла.