Поради психолога педпрацівникам

Головна роль у створенні сприятливого клімату в навчальній групі належить майстру виробничого навчання, класному керівнику, викладачу. Тому вам необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи здобувачам освіти ситуації успіху на уроці, в позаурочній діяльності, у спілкуванні з одногрупниками.

Саме зараз наше завдання – допомогти здобувачам освіти повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі.

  • Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд здобувача освіти, наповнений болем, його/її запитання, реакцію – це посилить його/її стан занепокоєння та безпорадності.
  • Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість: “я – з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
  • Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з практичним психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
  • Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати здобувачів освіти, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води. Навіть образ неба зараз не даватиме учням стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.</span
  • Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати учням зруйнований будинок. Вони самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
  • Не пропонуйте учням жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть учня намалювати, зобразити те, що є його силою.
  • Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати учням стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких. Уявіть, що ви працюєте з учнем із Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для нього зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
  • Для учня, який пережив втрату, втратив близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні. Учням важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.
  • Якщо учень починає говорити, що б він не говорив, ми його слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.
Корисні посилання

 

Профілактика деструктивної поведінки підлітків

 
Протидія домашньому насильству над дітьми в умовах дистанційного навчання

 
Як знайти сили під час воєнного стану