«Поезія – слово! Поезія – пісня! Поезія – вільна душа!» до Всесвітнього дня поезії

21.03.2020 - Бібліотека, Виховна робота

Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко.

Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення). Встановлено у 1999 році ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. Уперше відзначено 21 березня 2000 року в Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

Основна мета Всесвітнього дня поезії — дозволити невеликим видавництвам, які несуть поезію в маси, заявити про себе як можна голосніше. Крім того, представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство. «Поезія — це не «найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови». Кожен поетичний твір – це своєрідна музика, під яку слова починають «танцювати» під закладений у них ритм, сплітаються навколо почуттів і теми одне з одним. Це краса звуку у гармонії з почуттями, відгук душі у словах, луна від стуку серця. Поезія — це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш — тим краще. Тоді людина буде духовно вищою та прекраснішою.

Що таке поезія?
Що таке поезія? Це – мука:
Підступає, множиться, болить.
Іноді візьме тебе за руку,
Іноді відпустить і мовчить.
Що таке поезія?Це – свято:
Грає в тобі музикою слів,
Молодечо, радісно, крилато
Викресає іскру з почуттів.
Що таке поезія?Це – совість:
Бо коли несила говорить,
То вона заплаче… І говорить,
І сльозою кожною бринить.
Що таке поезія?Це – проза,
Що до рими пнеться в лабіринт.
Вулканічна лава, що морозить.
Жар вогню, що в спеку холодить.
Що таке поезія?Молитва.
Звернення до Бога і людей.
Це – любові невимовне світло,
Що до Тебе крізь цю ніч веде.

Творцями поетичних творів є поети, які поетично сприймають дійність та поетично ставляться до навколишнього світу. Це вірні піддані громадяни Поезії, люди з витонченим смаком, що передають свої відчуття через рими, медіуми гармоній навколишнього видимого-невидимого багатовимірного Життя. Це надзвичайні люди: талановиті, з багатобарвним сприйняттям світу, з очима, відкритими для всього прекрасного. Поезія — це стан їхньої душі, пісня, яка лине із самого серця. Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя, неповторний барвистий опис життєво це неповторність. Однакових поетів не буває, бо в кожному є щось своє, незвичайне.

З кожним поетом асоціюються свої рими, свої думки, свій настрій, свої слова… Вивчаючи творчість того чи іншого поета ми маємо унікальну можливість обути з думками поета наодинці, відкрити для себе його внутрішній світ та настрій. І якщо цей настрій співпаде з настроєм читача, то другий назавжди запам’ятає віршовані строки автора, поділиться ними із своїми рідними та друзями.

Тоді поетичний твір відродиться заново, набуде нового, неповторного значення. Так він буде відроджуватись ще не один раз, даруючи відраду своїм читачам –важливих цінностей, переживань, почуттів, емоцій. Поезія — та безсмертя своєму автору.

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь і болів,
із них почав і ними ж завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше.
Все повторялось: і краса й потворність.
Усе було: асфальти й шпориші.
Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
                                           Ліна Костенко.

Валькірія. ПОЕЗІЯ — ВСЕСВІТУ НЕРВИ
Кожна людина колись у житті.
Собі задає це питання:
Поезія: що це? Мистецтво чи ні,
А, може, словесне змагання?
Поезія: що це? Гра слів і думок,
Що виклав поет на папері?
А, може, до Вічності ще один крок,
Чи, навіть, до Істини двері?
Поезія: що це? Ніяк не збагну,
Чому лише вибрані в змозі
Так влучно і мудро нам думку свою
Подати у римі, не прозі?
Чому тільки вибрані можуть творить
Безсмертні для людства шедеври?
Й коли все навколо у мороці спить,
Поезія — всесвіту нерви?
Питання лишились: чому та й чому?
Сама я цього не здолаю.
Лиш знову і знову я вірші пишу
До Істини шлях прокладаю…

Tags: #бібліотека #коваленконі #новинибібліотеки